Дикі кішки почали виходити на контакт із людьми близько 12 тис. років тому, коли почало розвиватися землеробство.
Незалежні невеликі вусаті хижаки допомагали фермерам позбавлятися гризунів, це була взаємна вигода, пише видання Nature.
Місце походження приручених кішок – Близький Схід. Ці дані підтверджують стародавні художні зображення цих тварин та археологічні знахідки у регіоні Родючого півмісяця. (Він складався з Месопотамії та Леванту, зараз ця земля знаходиться на територіях Лівану, Ізраїлю, Сирії, Іраку, Туреччини, Ірану, Йорданії та Кіпру). Так, у похованнях, датованих 9500 роками тому, разом із людськими останками було виявлено і котячі.
Найраніші останки передбачуваних приручених кішок у Єгипті відносяться до четвертого тисячоліття до нашої ери. А починаючи з першого тисячоліття до нашої ери, ці домашні вихованці поширилися іншими країнами Європи і Сходу торговими і морськими шляхами.
Генетики зі США зібрали зразки більш ніж тисячі випадково виведених кішок (проміжний етап між дикими особинами та виведеними породами), серед яких в основному були особини з Євразії. А також кілька представників африканських диких кішок та передбачуваних гібридів домашніх та європейських диких кішок. Вчені досліджували близько 200 різних генетичних маркерів кішок із району Родючого півмісяця, Європи, Азії та Африки.
Фахівці дійшли висновку, що першими одомашненими кішками були популяції зі східної частини Середземноморського басейну, а потім вони поширилися на розташовані поблизу острова і перебралися на південь через узбережжя левантійського узбережжя в долину Нілу.
Автор дослідження та котячий генетик Леслі А. Лайонс вважає, що кішки не до кінця одомашнені. Вони не слухаються наказів та здатні після життя в комфортних умовах поряд із людиною вижити на вулицях завдяки інстинкту хижака. Ці тварини генетично менше відрізняються від своїх диких предків у порівнянні з генетичним зв’язком собак та вовків.
Читайте також: Майже 10% домашніх котів у Франції перехворіли на коронавірус.
