Залишки великої кількості борошна, яким 3000 років, були виявлені польсько-вірменською групою археологів у Мецаморі у Вірменії, повідомляє Nauka w Polsce.
“Борошно збереглося у вигляді світлих плям. На перший погляд це було схоже на злегка обгорілу золу. Завдяки флотації (промивання) ми довели, що це борошно, а не зола”, – розповів РАП керівник дослідження, проф. Кшиштоф Якубяк з факультету археології Варшавського університету.
Професор Якуб’як визнав, що нині борошно – і в основному його залишки “ні на що не годиться”. Воно спресувано в шар товщиною кілька десятків сантиметрів. За оцінками дослідників, спочатку в цьому місці було зібрано до 3,5 тонн борошна. До наших часів, як описує проф. Якуб’яка, збереглося лише «кілька мішків органічного матеріалу.
![](/wp-content/uploads/2023/05/screenshot_3-1.png)
За словами дослідника, це рідкісна знахідка, але подібні знахідки відомі у Вірменії раніше.
Споруда була велика. Вона складалася з двох рядів із загалом 18 дерев’яних колон, які підтримували очеретяний дах із дерев’яними балками. До нашого часу дійшли лише кам’яні основи колон і добре збережені обпалені фрагменти балок та обшивки даху. Будівля діяла в кінці XI — на початку IX століття до нашої ери.
![](/wp-content/uploads/2023/05/screenshot_2-2.png)
«Тому це одна з найдавніших відомих споруд такого типу з південного Кавказу та східної Анатолії. Її залишки збереглися настільки добре лише завдяки стародавній пожежі, яка поклала кінець цьому об’єкту», – вважає професор Якубяк.
Ймовірно, будівля була призначена для господарських цілей, тому що було прибудовано кілька печей. Біля них лежала мука. Швидше за все, це було пшеничне борошно, з якого випікали хліб. «Зі кількості збережених матеріалів можна зробити висновок, що виробництво було справді серійним», – додав він.
За словами проф. Якуб’яка, найімовірніше, археологи мають справу з будівлею пекарні, яка згоріла під час пожежі.
У період існування забудови Мецамор займав площу близько 10 га. Місто було оточене фортецею. Згоріла будівля знаходилась у нижньому місті, поза основною мережею укріплень.
![](/wp-content/uploads/2023/05/screenshot_4-4.png)
Археологам невідомо, хто населяв поселення в той час, оскільки його мешканці не знали писемності. З VIII століття до н. Мецамор входив до складу королівства Урарат – біблійного Араратського царства. Його завоював король Аргішті I.
У період свого розквіту з 4 по 2 тис. до н. поселення займало понад 10 га і було оточене циклопічними стінами. У період раннього залізного віку з XI по IX століття Мецамор розрісся майже до 100 га. Центральну частину у вигляді фортеці оточували храмові комплекси з сімома святилищами. У той час це був один з найважливіших культурних і політичних центрів долини Аракса. Місце було постійно заселене до 17 століття.
Мецамор – охоронна археологічна пам’ятка зі статусом археологічного заповідника. Розкопки на його території ведуться з 1965 року.
Останній сезон досліджень відбувся у вересні та жовтні 2022 року.
Читайте також: У 7000-річній гробниці в Омані археологи знайшли десятки доісторичних скелетів.