«Гелікоптери були найгіршими», — каже Дуглас, дивлячись на поле.
Цей звук врізався в пам’ять Дугласа — шум вогню з ворожого гелікоптера над головою.
Цю історію Дуглас розповів Sky News.
26-річний хлопець нещодавно повернувся з передової на сході України, і звук низькопролітаючих літаків над його сімейною фермою на південному заході Шотландії все ще змушує його тікати в укриття.
На початку війни президент Володимир Зеленський закликав добровольців боротися за Україну. Дуглас, який живе на фермі в сільській місцевості Шотландії і заробляє на життя ремонтом тракторів, вперше почав думати про те, щоб приєднатися до лав ЗСУ ще у березні минулого року.
Після роботи він лежав на дивані з пивом у руках і гортав Netflix. Це були перші кілька тижнів вторгнення Путіна, і він не міг викинути з голови новинину про війну в Європі.
Незважаючи на відсутність військової підготовки та досвіду, він вирішив піти на війну. Того дня він звільнився з роботи.
Батьки благали його не їхати
Дуглас був не один. За оцінками українського уряду, у ті перші дні записалося 20 000 добровольців з-за кордону.
Його батько, Дерек, який піклується про сімейну ферму, і його мати, Шина, яка керує компанією з громадського харчування, благали його не робити цього.
«Коли він прийшов і сказав, що йде, це було дуже важко», — каже вона.
Протягом першого місяця в Україні він допомагав як волонтер – пакував продуктові передачі, відправляв набори на передову. Потім з’явилася можливість долучитися до боротьби.
Дуглас записався до націоналістичного українського батальйону «Карпатська Січ», чисельність якого була підкріплена закордонними бійцями. Для свого позивного — псевдоніму, який використовують під час військових дій — Дуглас вибрав «Мило» на честь суворого шотландського персонажа у відеогрі Call Of Duty.
![](/wp-content/uploads/2023/02/screenshot_2-17.png)
Він воював разом з чоловіками з Японії, Китаю, Північної та Південної Америки, а також з європейцями.
Скромна військова зарплата тримала його на плаву. «Ми отримали гроші, і це було великим полегшенням», — каже він. «Ми багато витрачали на те, щоб дістатися туди, щось купити та оплачувати рахунки вдома».
![](/wp-content/uploads/2023/02/3-1024x576.jpg)
Було багато сюрреалістичних моментів, наприклад, коли він провів свій 26-й день народження в окопі, на який напали росіяни. Тим часом його родина повернулася додому і з нетерпінням чекала новин.
![](/wp-content/uploads/2023/02/skynews-ukraine-douglas-scotland_6066076-1024x576.jpg)
Додому до Різдва
Для Шини це був «кошмар». Вона впоралася, вимкнувши оновлення новин про війну та зайнявшись роботою. Вона все ще засмучена тим, що Дуглас не писав їм часто.
![](/wp-content/uploads/2023/02/skynews-ukraine-scotland_6066071-1024x576.jpg)
Через вісім місяців Дуглас повернувся додому вчасно до Різдва. Сидячи за барною стійкою для сніданку на кухні фермерського будинку, його родина відчуває полегшення від того, що він у безпеці вдома.
«Нам пощастило, що ми повернули Дугласа», — каже Дерек. «Але в Україні є багато людей, які не повернуться».
![](/wp-content/uploads/2023/02/skynews-ukraine-scotland_6066070-1024x576.jpg)
Повернувшись на ферму, Дуглас каже, що, незважаючи на те, що було важко і він втратив друзів у боях, він все ще плекає спогади про те, як українці повертаються до сіл, які він допомагав звільняти.
На фронті він отримав струс мозку. Одного разу, минулої осені його відвели вбік і прямо сказали «іди додому, Мило». Він знав, що більше не витримає, тому пішов з поля бою.
Ви отримуєте так багато дзвінків
Перед поверненням до Великої Британії він розшукав кількох своїх поранених друзів з окопів, які лікувались в українських лікарнях. Він хотів, щоб вони знали, що вони не самотні.
Повернутися до нормального життя було складно. Він бореться з безсонням і щойно знайшов нову роботу. Але він не впевнений, чи закінчилася його війна.
![](/wp-content/uploads/2023/02/skynews-ukraine-scotland_6066075-1024x576.jpg)
«Це дилема», — каже Дуглас, показуючи сумку, яка спакована й готова в його спальні.
![](/wp-content/uploads/2023/02/skynews-ukraine-scotland_6066072-1024x576.jpg)
«Я думаю, що міг би зробити більше користі, будь то гуманітарна робота чи бойові дії. Ви отримуєте так багато дзвінків від бойових друзів».
Його батькам було б дуже важко, якби він вирішив повернутися. «Місія самогубця» — так її описує його тато. Але для Дугласа час, проведений в Україні, виявився визначальним.
«Це багато віддало моєму життю», — каже він.
«Просто щоб зрозуміти, що ми маємо… свободу і те, що ми можемо жити».
Читайте також: Генасамблея ООН ухвалила резолюцію до річниці війни в Україні.